Останнім часом адвокати дедалі частіше використовують адвокатські запити як інструмент для отримання важливої інформації, необхідної для ефективного захисту інтересів своїх клієнтів. Однак не завжди такі запити задовольняються повною мірою. Справу, в якій адвокат направив запит до Київського обласного державного нотаріального архіву, можна вважати наочним прикладом такого випадку. Відповідь, отримана від архіву, викликає низку питань щодо її законності та може стати ключовим елементом в ході судового розгляду.
У відповіді на адвокатський запит нотаріальний архів посилається на норми закону, згідно з якими інформація, що запитується, є нотаріальною таємницею. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", державні органи та інші установи зобов’язані надавати адвокатам інформацію, за винятком випадків, коли йдеться про дані з обмеженим доступом. Архів наголошує, що інформація, яка стосується нотаріальних дій та документів, захищена Законом України "Про нотаріат" і підпадає під категорію таємної інформації. Відтак, адвокату було відмовлено у наданні запитуваних документів через неможливість розголошення таких відомостей.
Законність такої відповіді залежить від тлумачення норм права, що регулюють обмеження доступу до інформації. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про нотаріат", інформація, що надається нотаріусом, є конфіденційною і може бути надана лише особам, які мають відповідні права на доступ до неї. Це включає судові органи, державних виконавців, але не завжди стосується адвокатів, що представляють приватних осіб. Однак відповідь нотаріального архіву не враховує, що адвокатський запит був зроблений в рамках захисту прав клієнта, який має законний інтерес до отримання цієї інформації.
Під час судового розгляду адвокат може скористатися даною відповіддю як доказом того, що всі можливі заходи для отримання інформації були вичерпані, але обмеження з боку архіву ускладнили цей процес. Таким чином, це стане підставою для звернення до суду з проханням витребувати документи безпосередньо через судове рішення.
Відмова нотаріального архіву буде додана адвокатом до матеріалів справи з метою аргументації необхідності судового витребування доказів. Це дає змогу показати суду, що запитувана інформація не була отримана не через бездіяльність адвоката, а через законодавчі обмеження щодо доступу до неї. Важливо, що суд, розглядаючи дану відповідь, зможе прийняти рішення про витребування документів безпосередньо, оскільки суд має більше прав щодо доступу до нотаріальних документів, ніж адвокат в межах свого запиту.
Адвокатський запит до нотаріального архіву є потужним інструментом для отримання важливих доказів, однак відповіді, подібні до тієї, що було отримано у цьому випадку, часто перешкоджають безпосередньому доступу до документів. Проте така відповідь сама по собі може стати важливим доказом у судовому процесі, підтверджуючи, що адвокат діяв у межах закону і виконав всі необхідні дії для отримання інформації. В подальшому адвокат зможе просити суд витребувати такі докази, посилаючись на отриману відмову як на обґрунтування своїх дій.
